ХТО НА СВІТІ НАЙСИЛЬНІШИЙ?

Прекрасний боксер безпорадний у поєдинку лежачи, чудовий борець-«вільник» не навчений завдавати ударів, і все-таки, хто сильніший? Кожен боєць, хоч би яким видом єдиноборства він займався, переконаний, що його стиль — найефективніший. Але перевірити це можна тільки в реальному поєдинку. Одне слово, відповіді на це сакраментальне для багатьох запитання поки що немає. Проте віце-президент міжнародної федерації «Універсального бою», заслужений майстер спорту, чемпіон світу і Європи із дзюдо й самбо Володимир САУНІН вважає, що ніхто у світі ще нічого кращого не придумав, універсальний бій синтезував практично всі існуючі різновиди єдиноборств і заслуговує найбільшого поширення. Не кажучи вже про те, що для солдатів професійної армії — а така напевно скоро буде і в Україні, «унібій» — незамінний засіб набуття навичок рукопашного бою, сміливості, стійкості, вміння миттєво орієнтуватись в обстановці воєнних операцій, що швидко змінюється. Ось чому Володимир Іванович у жовтні 1999 року став ініціатором створення в Україні спортивної федерації «Універсального бою», а потім і її генеральним директором. Президентом було обрано Анатолія Толстоухова. Через рік наказом Держкомспорту «унібій» було включено до переліку неолімпійських видів спорту.

Передісторія його така. Чотири роки тому заслужений майстер спорту олімпійський чемпіон із дзюдо на Монреальських іграх Сергій Новиков (до. речі, тоді він жив і тренувався у Києві під керівництвом видатного українського фахівця й педагога Ярослава Волощука) створив і очолив спочатку Російську, а потім і міжнародну федерацію «російського бою». 2000 року, коли до неї увійшли Україна, Узбекистан, Латвія, Франція, Кіпр та Іспанія, її було перейменовано у федерацію «універсального бою».

Дебют українських «унібійців» відбувся у травні 1999 року у відкритому чемпіонаті Росії, а вже у вересні у Вінниці пройшов перший чемпіонат України — його виграли господарі. Наприкінці того ж року в першому відкритому чемпіонаті світу з «унібою» в Оренбурзі виступили команди з дев'яти країн — Росії, України, Молдови, Литви, Латвії, Казахстану, Румунії, Ірану, Білорусі. Наші бійці вибороли дві срібні й дві бронзові медалі, поступившись у командній боротьбі тільки росіянам. У грудні 2001 року в другому чемпіонаті світу в Самарі були вже представлені 62 учасники із 20 країн. І знову наша команда стала другою: два «золота», два «срібла» і три «бронзи».

Географія універсального бою в нашій І країні розширюється швидкими темпами. Вже в 14 містах і областях створено регіональні федерації. Особливо популярний «унібій» у підрозділах силових структур. Саме вони, військовослужбовці внутрішніх військ, | і становлять нині основу збірної України.

КОРОТКА ДОВІДКА. Універсальний бій — це подолання смуги перешкод (лабіринт, колода, паркан, сходи, бар'єр, стрільба, метання ножа, горизонтальна труба, похила сітка, канат), чотирираундовий поєдинок на рингу із застосуванням прийомів боксу, карате, кік-боксингу, самбо та інших видів єдиноборств. Щоб уникнути травматизму, бійці надягають захисні рукавички, шоломи, щитки, фути... Правилами змагань заборонено особливо небезпечні прийоми.

Утім, кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Ті, хто одного з минулих вихідних днів відвідав київський Палац поєдинків «унібійців»—учасників першої матчевої зустрічі команд Росії та України. Треба віддати належне її організаторам: тут були всі атрибути справжнього спортивного свята — військовий оркестр, дівчата-барабанщиці, ансамбль танцю податкової академії. А потім почалося найцікавіше: стінка на стінку, дев'ять російських бійців проти дев'яти наших. Розповімо і про найбільш вражаючі поєдинки.

Коли на старт смуги перешкод вийшла друга пара— росіянин Євген Рєпін та українець Андрій Білоброцький, гості вже вели в рахунку — 1:0: у вазі до 60 кілограмів Олександр Левченко програв Сергію Ложкіну. На жаль, Андрій не відновив рівноваги, хоча першим прийшов до фінішу і три раунди в рингу не поступався іменитому супернику — дворазовому чемпіону світу, єдиноборцю з десятирічним стажем. Рахунок був рівним — 2:2, і раптом москвич обрушив на нашого спортсмена такий град потужних ударів — один нокдаун, другий, що арбітр зупинив бій.

...За рахунку 3:1 на користь гостей, сержант внутрішніх військ, срібний призер світової першості харків'янин Костянтин Бутенко порадував уже було засмучених глядачів яскравою перемогою. Забігаючи вперед, скажемо, що він. швидше за всіх учасників матчу — рівно за одну хвилину — подолав каверзну смугу перешкод, а потім і В: рингу був кращим. Розриву рахунку скоротився — 2:3. Але в наступній парі наш Сергій Сулейманов спочатку заплутався ногами у сітці, а потім і в рингу начисто програв Дмитру Шувалову.

Здавалося, що результат матчевої зустрічі вирішений, але старший прапорщик податкової інспекції донеччанин Едуард Андрієвський у високому темпі провів поєдинок із Сергієм Мехедом, у першому ж раунді сильним і точним ударом відправив його в нокдаун, а в заключній двохвилинці закріпив успіх — 5:0.

Валерій Бондар в єдиноборстві з росіянином Миколою Титовим зрівняв рахунок матчу — 4:4, але у завершальному поєдинку суперважкоатлетів (понад 95 кілограмів) майстер спорту з рукопашного бою Дмитро Попов з Донецька нічого не зміг протиставити досвідченому бійцеві, торішньому чемпіону світу Юрію Бєляєву. Командну перемогу здобули гості — 5:4.

Ми взяли інтерв'ю в одного з кращих українських бійців, який приніс першу перемогу команді — Миколи Бурле, чемпіона Європи і володаря чорного пояса з карате, майстра спорту міжнародного класу з бойових мистецтв, чемпіона України, дворазового призера першості світу з універсального бою.

— Почав ти поєдинок далеко не за здоров'я...

— Так, смугу перешкод повністю провалив — промахнувся у стрільбі з дрібнокаліберки і ніж метнув мимо цілі. Звісно, покарали штрафними віджиманнями від підлоги, причому ще й з плесканням. Одне слово, згаяв багато часу і цей раунд ганебно програв.

— І вирішив зігнати злість у рингу? Ти лупцював його так, що глядачі підхоплювалися зі своїх місць.

— Таких, як я, називають незручними суперниками. Я — лівша, але можу боксувати в обох стійках. Уже в першому раунді я відправив Артура в нокдаун. Але він не із слабких—хлопець хороший. Тим приємнішою була моя дострокова перемога — 11:0.

— Звідки ти і чим займаєшся?

— Мені 29 років. Живу в Гірничоруднему — невелике шахтарське містечко поблизу Запоріжжя. Працюю дитячим тренером. Вчу хлопців битися. Та тільки не на вулиці. Щоб уміли і за себе постояти, й інших захистити.

Олександр КАНІВСЬКИЙ,
Олег КОСТЕНКО

У розділ